КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
від 31 січня 2007 р. № 80

Про затвердження Порядку надання інвалідам та дітям-інвалідам реабілітаційних послуг

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок надання інвалідам та дітям-інвалідам реабілітаційних послуг, що додається.

2. Внести до постанов Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування» (Офіційний вісник України, 2000 р., № 46, ст. 2001; 2006 р., № 50, ст. 3319) і від 4 липня 2001 р. № 756 «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності» (Офіційний вісник України, 2001 р., № 27, ст. 1212; 2006 р., № 16, ст. 1205) зміни, що додаються.

Прем’єр-міністр України В. ЯНУКОВИЧ

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 31 січня 2007 р. № 80

ПОРЯДОК
надання інвалідам та дітям-інвалідам реабілітаційних послуг

1. Реабілітаційні послуги (далі – послуги) надаються інваліду або дитині-інваліду відповідно до індивідуальної програми реабілітації, в якій зазначаються періодичність та обсяг їх надання.

2. Інваліду або дитині-інваліду можуть надаватися послуги у реабілітаційній установі будь-якої форми власності, що має ліцензію на надання таких послуг незалежно від місця проживання, за власним вибором.

3. Для надання послуг у реабілітаційній установі державної або комунальної форми власності інвалід, законний представник інваліда чи дитини-інваліда (далі - заявник) звертається з відповідною заявою та документами, перелік яких визначається реабілітаційною установою (далі – документи), до районного, міського, районного у місті управління праці та соціального захисту населення (далі – місцевий орган праці та соціального захисту населення), де зареєстровано місце проживання інваліда або дитини-інваліда.

Днем звернення до місцевого органу праці та соціального захисту населення вважається дата надходження заяви та документів, що реєструються в установленому порядку.

У разі потреби місцевий орган праці та соціального захисту населення повідомляє заявнику, які документи необхідно подати додатково, при цьому днем звернення до місцевого органу праці та соціального захисту населення вважається дата реєстрації заяви та документів, що подаються додатково.

4. Місцевий орган праці та соціального захисту населення розглядає протягом десяти днів заяву про надання послуг, повідомляє заявника про прийняте рішення та надсилає заяву разом з документами до реабілітаційної установи за місцем проживання інваліда або дитини-інваліда.

5. Для надання інвалідові або дитині-інваліду послуг в обласній або міжрегіональній реабілітаційній установі державної або комунальної форми власності місцевий орган праці та соціального захисту населення подає відповідно Міністерству праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головному управлінню праці та соціального захисту населення обласної, Головному управлінню соціального захисту населення Київської, управлінню праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрації (далі – регіональний орган праці та соціального захисту населення) заяву разом з документами.

Регіональний орган праці та соціального захисту населення розглядає заяву протягом десяти днів після її надходження, приймає рішення про направлення інваліда або дитини-інваліда до реабілітаційної установи, повідомляє про прийняте рішення місцевий орган праці та соціального захисту населення і заявника та надсилає документи відповідній реабілітаційній установі.

6. Реабілітаційна установа повідомляє заявника про зарахування інваліда або дитини-інваліда до відповідного закладу.

7. Послуги інваліду або дитині-інваліду у приватній реабілітаційній установі надаються в установленому нею порядку.

8. Реабілітаційна установа незалежно від форми власності повідомляє місцевому органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання інваліда або дитини-інваліда про початок курсу реабілітації.

9. Послуги, передбачені Державною типовою програмою реабілітації інвалідів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 р. № 1686 (Офіційний вісник України, 2006 р., № 50, ст. 3311), надаються інваліду або дитині-інваліду безоплатно чи на пільгових умовах у межах суми, передбаченої на зазначену мету.

10. Послуги, не передбачені Державною типовою програмою реабілітації інвалідів, надаються інвалідові або дитині-інваліду у державних або комунальних реабілітаційних установах безоплатно у разі, коли:

середньомісячний сукупний дохід сім’ї інваліда або дитини-інваліда не перевищує прожиткового мінімуму для сім’ї, розмір якого визначається відповідно до державного бюджету України на відповідний рік;
дитина-інвалід виховується одинокою матір’ю, батьком (які не перебувають у шлюбі), одиноким усиновителем, якщо у свідоцтві про народження дитини (рішенні про усиновлення дитини) немає запису про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку державним органом реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновителя) дитини;
дитина-інвалід виховується вдовою та вдівцем, матір’ю (батьком) у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими розірвано до дня смерті, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або державну соціальну допомогу;
інвалід або дитина-інвалід належить до категорії громадян, зазначеної у статті 7 Закону України «Про соціальні послуги».

В інших випадках такі послуги надаються на пільгових умовах.

11. Інвалід, законний представник інваліда або дитини-інваліда сплачує за надані послуги суму, що не повинна перевищувати за місяць 25 відсотків розміру їх пенсії (з урахуванням компенсацій, надбавок, доплат до пенсії) чи державної соціальної допомоги, призначеної замість пенсії, або за один день – 1 відсоток відповідної виплати, а решта суми сплачується за рахунок коштів інших джерел.

12. Кошти за надані інваліду або дитині-інваліду послуги перераховуються щомісяця до 15 числа, що настає за звітним періодом, на спеціально відкриті рахунки державних та комунальних реабілітаційних установ в органах Державного казначейства і використовуються такими установами для підвищення рівня обслуговування інвалідів та дітей-інвалідів.

13. Розмір плати за надання інваліду або дитині-інваліду послуг у приватній реабілітаційній установі та умови її внесення визначаються відповідно до Порядку регулювання тарифів на платні соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2005 р. № 268 (Офіційний вісник України, 2005 р., № 15, ст. 759).

14. Після закінчення курсу реабілітації реабілітаційна установа видає заявнику документ, в якому зазначаються назва та реквізити такої установи, прізвище, ім'я та по батькові інваліда або дитини-інваліда, перелік та обсяг наданих йому послуг, результати реабілітації і подальші рекомендації.

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 31 січня 2007 р. № 80

ЗМІНИ,
що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України
від 14 листопада 2000 р. № 1698
і від 4 липня 2001 р. № 756

1. Доповнити перелік органів ліцензування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698, пунктом 40 такого змісту:

2. Доповнити перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 р. № 756, пунктом 73 такого змісту:

Верховна Рада України – Законодавство України