Серед безлічі невирішених на сьогодні питань у медичній сфері України однією з найгостріших проблем є проблема лікування і реабілітації дітей з органічними ураженнями центральної нервової системи.

Рівень такого роду захворювань зростає в усьому світі, і наша країна не є винятком. Свою роль у цьому негативному процесі відіграла і складна соціально-економічна ситуація в Україні, і екологічні фактори. Все це не могло не позначитися як на здоров’ї самих матерів, так і на здоров’ї їхніх дітей. Дитяча інвалідність взагалі на 60-70% представлена патологією нервової системи. Головною ж патологією нервової системи є ДЦП. За ним ідуть епілепсія і розумова відсталість.

НЕВТІШНА СТАТИСТИКА

Дитячий церебральний параліч (ДЦП) – це збірний термін для групи захворювань, які проявляються у першу чергу через порушення рухів, рівноваги і положення тіла. Причиною ДЦП є порушення розвитку мозку або ушкодження однієї або кількох його частин, які контролюють м’язовий тонус і моторну активність (рухи). Перші прояви ураження нервової системи можуть бути очевидними вже після народження, а ознаки формування ДЦП можуть проявлятися ще у грудному віці. Діти із церебральними паралічами відстають у своєму моторному розвитку від однолітків і пізніше досягають таких віх моторного розвитку, як перекидання, сидіння, повзання, ходіння.

Фахівці класифікують три основні типи ДЦП:

• спастичний (парез, параліч);
• гіперкінетичний (додаткові, надмірні рухи, тик);
• атактичний (атопсія – порушення ходи).

Але, як правило, найчастіше зустрічаються змішані форми захворювання.

Рівень захворюваності ДЦП в Україні становить 2,59 проміле. (2,59 на 1000 дітей).

Відповідно до світової практики, коефіцієнт, більший за 2,5 проміле, – показник поганого медичного забезпечення в державі, коефіцієнт, менший за 2,5 проміле, показує відносно непогані можливості медицини. У СРСР цей показник дорівнював 2,7–2,8 проміле. У Росії нині цей коефіцієнт, за різними оцінками, – від 3 до 13 проміле. У Західній Європі – від 1,5 до 2 проміле.

На 2005 рік в Україні було зареєстровано 18129 дітей, хворих на ДЦП, 2005 року на ДЦП захворіли 1438 дітей.

ЛІКУВАННЯ ТА РЕАБІЛІТАЦІЯ

Не можна сказати, що наша держава зовсім відсторонилася як від хворих дітей, так і від родин, де зростають ці діти.

Ще у 1995–97 роках МОЗ розробив Концепцію вдосконалення неврологічної допомоги дітям України. Особливу увагу в ній приділяли профілактиці, наданню спеціалізованої допомоги, створенню центрів медико-соціальної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи.

1998 року на колегії МОЗ було схвалено модель реабілітації. Модель перенесена з Європи, прообраз її – Мюнхенський дитячий реабілітаційний центр. Модель пройшла апробацію в Києві, згодом досвід був перенесений у регіони.

Сьогодні в Україні є Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів у Лютіжі. Школи-інтернати для дітей, хворих на ДЦП, перетворюють на центри адаптації (педагогічної реабілітації), і вже існує 61 регіональний центр.

Є багато методів лікування ДЦП, у тому числі – Бобат-терапія, метод Пете, метод Монтессорі, – і всі світові методики представлені в Україні.

Окрім державних центрів реабілітації, існують і недержавні клініки. Але, на жаль, вартість лікування у недержавних клініках така, що воно недоступне більшості родин, у яких є хворі діти. Адже державна пенсія покриває лише необхідний мінімум витрат на медикаменти та обслуговування.

Але ж значна частина хворих дітей (65%) не тільки не відстають у своєму розумовому розвитку від своїх однолітків, а й часто показують рівень інтелекту вищий за середній. І один з вищих навчальних закладів країни, університет «Україна», віддає перевагу набору дітей-інвалідів.

Тому для адаптації такого підлітка в суспільстві однолітків дуже важливо дати йому можливість пройти фізичну реабілітацію та спеціальне лікування для того, аби він не почувався ізгоєм.

ДОБРИЙ ПОЧИН

23 травня 2006 року в луганському Центрі ранньої соціальної реабілітації «Відродження» за участі Голови Наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» пані Катерини Ющенко та представника компанії «ТНК-ВР Україна» – генерального директора ЗАТ «Линик» Олександра Іванова відбулася офіційна презентація Програми «Радість дитинства – вільні рухи».

Цей унікальний комплексний проект буде реалізовуватися протягом 4 років, із загальним річним бюджетом понад 4 мільйони гривень. Програма спрямована на забезпечення сучасної медичної, діагностичної та реабілітаційної допомоги дітям з органічними ураженнями центральної нервової системи.

Крім цього, програма покликана радикальним чином змінити ставлення суспільства до хворих дітей, змусити людей замислитися над проблемами хворих дітей.

У рамках програми «Радість дитинства – вільні рухи» на сьогоднішній день 64 дитини з Луганщини, пройшли курс лікування у Міжнародній клініці відновного лікування (м. Трускавець).

Стартувавши на Луганщині, ця програма поступово поширюється на всю Україну. Протягом 4 місяців пілотної фази Програми на реабілітацію до Міжнародної клініки відновного лікування у м. Трускавець, де найбільш ефективно проводяться реабілітація та лікування спастичної форми ДЦП, було відправлено 129 дітей переважно з Луганської, Київської, Закарпатської областей, серед яких – і діти-сироти зі спеціальних шкіл-інтернатів України. І її безсумнівним успіхом є суттєве поліпшення здоров’я юних пацієнтів.

ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК ПРОГРАМИ

На наступному етапі в рамках програми «Радість дитинства – вільні рухи» заплановане проведення відкритого конкурсу надання грантів для організацій, що працюють у галузі реабілітації дітей з особливими потребами.

Також планується випуск щоквартального безкоштовного бюлетеня, що буде присвячений проблемі ДЦП, і з якого батьки, що мають дітей з обмеженими фізичними можливостями, почерпнуть чимало корисної інформації.

Старт дано. І тепер у багатьох українських родинах з’явилася НАДІЯ, а в тисяч дітей України з’явився реальний шанс на гідне життя та кращу долю.

Андрій КАЛІНІН
Газета «XXI век», Луганськ