Медикаментозне лікування ДЦП

Медикаментозне лікування застосовують при лікуванні в гострому періоді ураження головного мозку новонародженої дитини, переважно в першому півріччі життя.

При формуванні церебрального паралічу медикаментозне лікування переважно призначається тим пацієнтам, у яких ДЦП супроводжується судорогами. Також ліки іноді використовуються для зниження спастики м’язів та мимовільних рухів.

Для боротьби з судомами застосовують наступні групи медикаментів:

Антиконвульсанти, які швидко припиняють судомну активність та запобігають її повторному виникненню. Існує велика кількість різних медикаментів, які відрізняються за своїм механізмом дії.

Бензодіазепіни – препарати, які діють на хімічні процеси в мозку. Найпоширенішим з них є діазепам, який нерідко застосовується в екстрених випадках для зупинки частих судом або епілептичного статусу.

Переважно препарати підбираються пацієнтам індивідуально, в залежності від типу судом. Жоден препарат не є ефективним при всіх типах приступів. Проте, інколи пацієнтам з однаковими типами судомних приступів краще допомагають різні типи медикаментів, а багато кому необхідне застосування одночасно двох або більше препаратів.

Медикаменти також інколи застосовуються для зниження спастики м’язів, особливо після хірургічних втручань. З цією метою найчастіше застосовують наступні медикаменти:

• діазепам, який діє як загальний релаксант мозку і тіла;
• баклофен (ліорезал), який блокує сигнали (команди до скорочення) від спинного мозку до м’язів;
• дантролен, який впливає на процес скорочення м’язів.

При пероральному введенні (прийомі у вигляді таблеток) ці медикаменти можуть знизити м’язовий тонус лише на короткий період часу. Їх значення для тривалої регуляції м’язового тонусу ніким ще не доказано. Вони можуть викликати суттєві побічні ефекти, такі як сонливість, а їх вплив на дитячу нервову систему ще не вивчений. Зараз доволі активно вивчаються переваги та слабкі сторони інших шляхів введення цих препаратів – зокрема з застосуванням баклофенових насосів – мініатюрних пристроїв, які вживлюються під шкіру пацієнта, і дають можливість дозовано вводити необхідний препарат прямо в ліквор спинного мозку.

Пацієнтам з гіперкінетичними формами ДЦП інколи назначають препарати, які допомагають знизити інтенсивність мимовільних рухів. При цьому назначають препарати допамінергічної або антихолінергічної дії. Допамінергічні ліки широко застосовуються в лікуванні хвороби Паркінсона, вони підвищують вміст в мозку хімічної речовини, яка називається допамін. За рахунок цього досягається зниження ригідності м’язів та патологічних рухів. Прикладом таких ліків є леводопа. Дія антихолінергічних препаратів полягає в зниженні активності хімічної речовини, яка називається ацетилхолін. Ацетилхолін є нейротрансмітером, який допомагає передавати інформацію між деякими нервовими клітинами та запускає процес скорочення м’язів.

Оскільки ДЦП є неврологічною патологією, він лікується також за допомогою ноотропних препаратів (пірацетаму, гліцину, церебралізіну), стимулюючих психічну активність.

До медикаментозного лікування також можна віднести застосування ботулотоксину типу А (Ботокс, Діспорт). Це вид лікування, розроблений для усунення ходи навшпиньках (еквінус – «кінська стопа») – однієї з найпоширеніших проблем, що виникають при спастичності у маленьких дітей, які страждають на церебральний параліч. Дія ботулотоксину полягає у блокуванні передачі сигналів з нерва на відповідний цьому нерву м'яз, у результаті чого усувається надлишкова напруженість спастичних м’язів. Ботулотоксин діє місцево на м’язи та усуває спастичність, що забезпечує правильніший ріст м’язів. Збільшення довжини спастичного м’яза знижує ризик розвитку контрактури, зменшує потребу в хірургічному втручанні та підвищує шанси нормального рухового розвитку.

Препарати ботулотоксину типу А вже використовуються у лікуванні інших патологічних станів, що характеризуються наявністю надлишкових м’язових скорочень. До таких захворювань належать: прискорене моргання і спазми вік (блефароспазм), захворювання з порушенням функції лицьового нерва, косоокість (страбізм) і мимовільне скорочення м’язів шиї, що призводить до спазму цих м’язів (цервикальна дистонія).

Медикаментозне лікування може бути лише доповненням і жодною мірою не може замінити фізичну реабілітацію та інші методи лікування, спрямовані на розвиток моторних функцій дитини.