Дитячий оздоровчий центр «Шанс», що у Білій Церкві на Київщині, уже добре відомий у сім’ях, де є діти з проблемами здоров’я, хоча створено його лише в 1996 році. Тоді, з ініціативи Білоцерківського міського товариства дітей-інвалідів та їхніх батьків «Аюрведа» за участю міської ради, було відкрито заклад по реабілітації дітей з вадами здоров’я.

Все починалося з відділення раннього втручання, де надається комплексна допомога малятам з дня народження і до трьох з половиною років. Реабілітація відбувається за визнаними в Європі методикою Бобата і методикою кондуктивної педагогіки.

– Працівники пройшли відповідне навчання, мають сертифікати, які дають право впроваджувати дані методики в нашому центрі, – розповідає заступник директора з навчально-виховної роботи Тамара Луценко. – Діти шкільного віку проходять комплекс медико-соціальної, психологічної, педагогічної реабілітації. Своїм головним досягненням за час роботи ми вбачаємо те, що налагодили тісну співпрацю з Білоцерківською загальноосвітньою школою № 20. Через низку міжнародних проектів змогли зробити повністю доступною загальноосвітню школу для дітей з вадами здоров’я. У будинку школи змонтували ліфт, встановили пандуси, і з другого семестру 2007 року учні в інвалідних візках зможуть навчатися у звичайних класах. Тут відстоюють право хворої дитини навчатися разом з іншими однолітками.

– Нині думаємо про подальші перспективи, зокрема займаємося створенням виробничо-навчальних майстерень для випускників місцевих шкіл і вихованців центру, – додає Тамара Михайлівна. – Перший крок зроблено. Вже діють комп’ютерний клас та гончарна майстерня. Ближче до осені відкриємо сувенірну майстерню. У планах – поліграфічна майстерня та з ремонту інвалідних візків. Відтепер ми зможемо забезпечити комплекс трудової реабілітації на базі центру. Також маємо окреме приміщення площею 2400 квадратних метрів. Поки що воно не пристосоване для перебування в ньому дітей з інвалідністю. Поза тим вже виготовили проект пристосування приміщення під виробничі майстерні.

Дитячий центр забезпечений необхідним діагностичним і реабілітаційним обладнанням. За минулий рік тут надали комплексну допомогу 766 дітям. Але все ж найголовнішим своїм завданням у центрі «Шанс» називають сприяння у працевлаштуванні своїх вихованців.

– Не секрет, що на ринку праці інваліди не є конкурентоспроможними, – ділиться думками заступник директора центру. – Тому й поставили перед собою мету – розширити спектр діяльності установи, щоб допомогти дітям старшого віку освоїти потрібну професію. Наразі презентували проект працевлаштування випускників, який реалізовуватимемо разом з Українським фондом соціальних інвестицій з формування трудової реабілітації на базі реабілітаційного центру, і в перспективі – створення робочих місць на базі підприємств нашого міста. Така умова передбачена цим проектом.

До центру приймають дітей з важкими формами ДЦП та порушеннями опорно-рухового апарату, із затримкою розумового розвитку. Майже у всіх хворих відзначається позитивна динаміка лікування. Проте можливості центру не безмежні, адже формально його статус – міський лікувальний заклад. Тому, на жаль, більшість звернень іногородніх батьків про лікування їхньої дитини тут змушені відхиляти.

«Хоча є й такі випадки, – розповідають у центрі, – коли батьки заради дитини залишили насиджене місце і переїхали на Київщину. Іногородніх діток тут нині перебуває восьмеро». Планується побудувати міні-готель для того, щоб було де зупинитися приїжджим.

– Добре, якби подібні центри були в кожному населеному пункті, де живе понад 50 тисяч людей, – розмірковує Володимир Крижанівський, голова товариства «Аюрведа». – Хіба ж не сором, що зі столиці батьки їдуть до нас, у провінцію, просити допомоги?

До речі, в центр потрапляють, як правило, через психолого-медико-педагогічну консультацію, яка працює при органах освіти. Та за направленням невропатолога з дитячої лікарні. Таким чином, дитина одержує кваліфікований комплекс реабілітації. Якщо батьки звертаються без будь-якого направлення, їх також приймають. Двері «Шансу» відчинені для всіх бажаючих, консультацію і первинне обстеження тут може одержати будь-яка дитина.

Центр має власний транспорт. Тому питання транспортування дітей в інвалідних візках з дому до школи, до реабілітаційного центру вирішене.

Триває постійний пошук спонсорів, партнерів; готуються проекти в міжнародні фонди, аби винайти кошти для того, щоб забезпечити умови, необхідні для людей з особливими потребами.

Ольга ПРОКОПЕНКО, «Урядовий кур’єр», № 127, 19 липня 2007 року