Дитячий церебральний параліч (ДЦП) проявляється насамперед у рухових розладах. При одних захворюваннях більше страждають руки, при інших – ноги. Порушення руху можуть носити однобічний характер.

Може виявлятися недостатність тонких диференційованих рухів пальців рук. У деяких дітей при достатньому обсязі рухів, при нормальному м’язовому тонусі відзначаються порушення, які називаються апраксії (невміння виконувати цілеспрямовані практичні дії, рухи). Такі діти важко освоюють навички вдягання, роздягання, застібання ґудзиків, зашнуровування черевиків, їм важко конструювати з кубиків, паличок тощо.

У ряді випадків рухова недостатність проявляється в порушеннях рівноваги та координації рухів.

При деяких формах захворювання утруднене виконання всіх довільних рухів, головним чином через насильницькі, мимовільні рухи – гіперкинези.

Незалежно від ступеня рухових дефектів, у дітей із церебральним паралічем зустрічаються порушення емоційно-вольової сфери, поведінки, інтелекту. Емоційно-вольові порушення проявляються у підвищеній збудливості дитини, надмірної чутливості до всіх зовнішніх подразників і лякливості. В одних дітей відзначається занепокоєння, метушливість, розгальмування, в інших – млявість, пасивність, безініціативність і рухова загальмованість. Інтелектуальний розвиток часто нерівномірно затриманий: одні психічні функції розвиваються відповідно віку, інші – значно відстають.

У 10-15% дітей із церебральним паралічем є порушення слуху, особливо вони характерні для хворих з гіперкинезами.

Важливе значення для розвитку мови у дитини має оволодіння ходьбою та маніпулятивною діяльністю. Неправильний або пізній розвиток цих функцій великою мірою обумовлює відставання в розвитку мови.

У зв’язку з обмеженою рухливістю м’язів язика і губ, насильницькими рухами в дихальній та артикуляційній мускулатурі (у м’язах обличчя, язика) часто порушується звуковимовлення.

ВИХОВАННЯ НАВИЧОК САМООБСЛУГОВУВАННЯ ТА ГІГІЄНИ

У багатьох дітей із церебральним паралічем порушені рухи рук. Розвиток ручних навичок необхідно проводити як в ігровій діяльності, так і в повсякденному житті. Розвиток ручних навичок треба вести поступово.

На першому етапі важливо навчити дитину довільно брати й опускати предмети, перекладати їх з руки в руку, класти їх у певне місце, вибирати предмети залежно від розміру, ваги, форми, розмірюючи свої рухові зусилля.

Важливим завданням є навчання дитини самостійному прийому їжі. Цю роботу треба починати з прищеплювання навички підносити свою руку до рота, потім брати хліб і підносити його до рота; брати ложку, самостійно їсти (спочатку густу їжу); тримати кружку і пити з неї.

Важливо навчити дитину різним діям під час одягання. Ці заняття краще проводити в ігровій формі на спеціальній рамі. Спочатку треба навчити дитину розстібати великі ґудзики, потім маленькі. Потім навчити її розшнуровувати і зашнуровувати черевики. Потім всі ці навички закріплюють в іграх на ляльці і після цього переносять їх на саму дитину.

ФОРМУВАННЯ ДІЙ З ПРЕДМЕТАМИ І ПІДГОТОВКА РУКИ ДО ЛИСТА

Спочатку дитину потрібно навчити лежати на животі; для правильної опори руки повинні бути під грудьми. Після закріплення даного положення можна перейти до вправи: по черзі випрямляти то одну, то іншу руку і направляти її до іграшки. Коли дитина лежить на спині, дорослі йому допомагають направляти руку до видимого предмета, відштовхувати його, брати. Дітей із церебральним паралічем необхідно навчити обмацувати свої руки, ноги, а також ковдру, іграшки. Всі можливі рухи (дотягтися до іграшки, відштовхнути її, взяти, випустити, відкинути, перекласти з руки в руку, постукати, помахати тощо) необхідно спеціально формувати, навіть у тому випадку, якщо дитина ще не сидить.

Формування цілеспрямованих рухів рук можна почати з навчання найпростішим іграм «Ладусі», «Сорока-білобока», «Щиглики». Ці ігри допускають виконання певних дій: погрозити пальцем, указати пальцем предмет, напрямок, підкликати пальцем до себе, помахати рукою, погладити ляльку по голові, постукати у двері одним пальцем, кількома напівзігнутими пальцями, постукати по столу одним пальцем, по черзі кількома пальцями («гра на піаніно», «дощ іде»). Можна використовувати імітаційні рухи («півник махає крилами», «у млина крутяться крила», «дроворуб коле дрова», «тесля стукає молотком»).

При навчанні різним рухам рук і діям з предметами кожний новий рух показується рукою дитини, потім вона виконує його самостійно (при необхідності допомагати).

Необхідно навчати дітей виділяти елементарні рухи в плечовому, ліктьовому, лучезап’ястному суглобах і по можливості правильніше, вільніше їх виконувати.

Підготовчі вправи з олівцем:

• дорослий сідає праворуч від дитини, показує, як потрібно правильно тримати олівець (установити руку в потрібному положенні, вкласти олівець у руку дитини і допомогти їй його утримати). Потім дитина виконує те саме самостійно, дорослий поправляє руку і пальці; потім дана поза пальців відтворюється без олівця. Дитина бере олівець і міцно його утримує, дорослий тягне його нагору, вниз, у сторони.
• дитина тримає олівець, як при письмі, трьома пальцями. Дорослий утримує нижній кінець олівця, дитина вириває його, згинаючи тільки пальці.
• на поверхні стола натягується гумка. Дитина, згинаючи пальці, намагається відтягнути її олівцем.

Іноді труднощі в рухах руки викликані підвищенням тонусу в згинальних групах м’язів кисті. У такому випадку роботу для розвитку рухів пальців варто починати після розслаблення руки. Дорослий плавними рухами потрушує руку дитини, починаючи від плеча.

Дитина вчиться ставити на папері крапки на різній відстані, вертикальні, горизонтальні, косі лінії. Потім овали, кола, напівкола контрастних розмірів, можна малювати «равлика»: почати з великого витка; не відриваючи олівця, креслити усе менше і менше витків і закінчити крапкою.

Дитина повинна усвідомити, що лінії кресляться рухами пальців згори донизу (до себе), знизу догори (від себе); ламані лінії, напівкола, зиґзаґи – рухами пальців, кисті, передпліччя.

Для розвитку координації рухів доцільно малювати квадрати один в іншому від великого до крапки, кола один в іншому, квітки з пелюстками, прапорці, будинки. Малюнки повинні бути невеликими, щоб елементи їх вимальовувалися рухами пальців.

Далі буде

Джерело: http://www.defectolog.ru/articles/27/31/