Давно збирався поділитися своїми думками щодо ДЦП, якщо можна так сказати, своїм відчуттям паралічу. Напевно, я багато в чому помиляюся, не маючи медичних знань, ґрунтуючись лише на власному досвіді, на власних здогадах, помилках. Але все ж таки, сподіваюся, що багато кому будуть цікавими мої думки щодо дитячого церебрального паралічу. Можливо, відгукнуться люди з таким самим діагнозом і теж поділяться своїми думками. Думаю, що наші думки будуть корисні медикам.

Мене завжди цікавили одні й ті самі питання. Як ДЦП вважати хворобою? Я ж почуваюся цілком здоровим. Як ставитися до такого довічного діагнозу? І, звичайно, як розв'язати узи цієї недуги? Втім, як я вже сказав, ДЦП не є недугою, це, скоріше, форма життя з обмеженими можливостями, за рахунок яких духовний потенціал людини набагато зростає. Певною мірою будь-яка фізична недуга, будь-яка хвороба є неоціненним дарунком Божим. Всевишній, по великій Своїй милості і любові, посилає нам усілякі випробування задля відтворення безсмертного внутрішнього світу людини, точніше сказати, його духу і душі. Адже людина, створена за образом і подобою Божою, завжди була гармонією духу, душі і тіла.

Нехай хтось вважатиме це фарсом, але, проживши вже майже чверть століття, щодня переборюючи параліч (у мене дуже складна форма ДЦП), я не представляю для себе цікавішої, щасливішої долі. ...Дорогий читач, пробач мені за такий ліричний вступ. Нижче я постарався викласти свої думки щодо дитячого церебрального паралічу і методів його лікування. Умовимося все ж таки називати ДЦП недугою й хворобою.

Спочатку розглянемо церебральний параліч на рівні ДНК. Як це не парадоксально, але, виходячи із свого досвіду, я вважаю свою недугу насамперед «втратою рухової інформації на генетичному рівні». Простіше сказати, за допомогою паралічу я частково втратив інформацію про рухову активність організму, що зберігається в молекулах ДНК.

1995 року було відкрито новий метод лікування ДЦП. Вперше у медичному центрі «Прімавера-медіка», що розташовано у Москві по вулиці Велика Серпухівська, спробували вплинути на відповідальні за рухову активність молекули ДНК та РНК амінокислотами. Суть лікування полягала в наступному. Синтез білків при ДЦП, як і при інших захворюваннях, є іншим, ніж у здорової людини. Завдання медиків полягало в тому, аби максимально наблизити всі внутрішньоклітинні процеси пацієнта до показників людини, яка не страждає на параліч. Але у величезній кількості випадків будь-яких позитивних результатів не було досягнуто. Лише два або три щасливчики дістали значне полегшення хвороби. Вся складність лікування полягала в тому, що майже неможливо правильно підібрати повний набір амінокислот для кожного конкретного випадку. Тому згадані «щасливчики» були випадковими. Виникають цілком логічні запитання: «А чи можливо взагалі впливати на ДНК людини? Тим більше, лікувати таким впливом дитячий церебральний параліч? І чим череватий такий вплив?»

Мене і дотепер вражає той факт, що навіть в думках майже неможливо уявити себе «у русі». Я не можу, наприклад, уявити себе йдучи вулицею, піднімаючись сходами або хоча б підмітаючи на кухні підлогу. Усі, здавалося б, такі елементарні фізичні функції втрачені. І втрачені не тільки (навіть не стільки) на м’язовому рівні, скільки на свідомому і підсвідомому. Можливо, більшою мірою саме на підсвідомому рівні, адже практично не сняться сни, у яких «правильно» рухаєшся. Взагалі, питання про «здорові» сни є, на мій погляд, дуже важливим, але воно зовсім не вивчене і більше того – відкидається навмисно. У майбутньому, думаю, ключем до зцілення таких хвороб, як параліч, будуть метафізичні впливи на організм. Адже, як щойно було сказано, підґрунтя недуги криється в підсвідомості людини.

Тепер розглянемо фізіологічну сторону паралічу. При будь-якій формі захворювання, чи то спастичний тетрапарез, чи, навпаки, «млявий» параліч, найважливішою є правильна орієнтація фізичних можливостей. ЛФК, щоденне рівномірне навантаження на всі групи м’язів, дихальні вправи та інші рекомендації лікарів багато в чому здатні полегшити нашу долю. Але зупинимося поки що на ортопедії. Правильно підібране ортопедичне взуття та всілякі прилади буквально допоможуть людині встати на ноги. На підтвердження сказаного хочу навести чудовий підхід до проблеми ДЦП – «костюм космонавта», винайдений на початку дев’яностих років російськими вченими. Принцип «костюма» ґрунтується на використанні пружинистих стрічок, прикріплених до спини і кінцівок пацієнта. Протидіючи спастичним скороченням м’язів, вони значно полегшують і розширюють рухові можливості. Хочу звернути увагу, що суть такого підходу зводиться не до лікування паралічу, а до адаптації людини до її форми захворювання. Що ж до здатності пересуватися при паралічі нижніх кінцівок, то тут потрібно особливо виділити ортопедичні апарати (виробляються на кожному ортопедичному підприємстві). Ґрунтуючись на власному досвіді, можу з впевнено сказати, що за правильного їх застосування можна досягти разючих результатів. І не варто лякатися того, що все життя доведеться «проходити» в ортезах. (Десять років тому саме це стало непоправною помилкою в моєму фізичному становленні.) Проте хочу підкреслити, що навчитися ходити – ще не значить зцілитися. Зцілення має відбутися у підсвідомості!

На закінчення хотів би сказати ще дещо. Багато методик лікування ДЦП зводяться до того, що медикаментозними засобами впливають на пацієнта і, якщо вдається, поліпшують його фізичний стан. Але у більшості випадків поліпшення носить короткочасний, випадковий характер, потім повертається колишній функціональний рівень. Така тенденція лікування паралічу малоефективна. Насамперед, потрібно робити ставку на правильному сприйнятті свого організму в цілому. І, по мірі можливостей, займатися системами мобілізації внутрішніх ресурсів, такими як, наприклад, «Дитинка» Порфирія Іванова. Посильні аскетичні вправи зцілюють немічне тіло і зміцнюють дух, але займатися ними треба дуже обережно, під наглядом фахівців. Адже саме по собі захворювання «дитячий церебральний параліч», особливо у більш зрілому віці, є сукупністю підсвідомих комплексів – обумовлених поразкою клітин центральної нервової системи і нерозвинених функціональних спроможностей людини.

Анатолій Касьянов

Джерело: http://www.rivne.ws/?mid=7&sid=185

Публікується зі скороченнями