Психолог реабілітаційного центру для особливих дітей у місті Козятині Вінницької області вважає, що дітям з такими важкими недугами дуже важливо дати можливість повірити в себе.

«ЛІКАР СКАЗАВ, ЩО ДОЧКА НІКОЛИ НЕ ЗМОЖЕ ХОДИТИ, І МИ БУДЕМО ВОЗИТИ ЇЇ В ІНВАЛІДНОМУ ВІЗКУ»

Нещодавно 13-літня Богдана повернулася з польського реабілітаційного центру. Безкоштовний курс лікування став для дівчинки нагородою за перемогу. Восени Богдана з іншими дітьми-інвалідами їздила до Польщі на VIII Міжнародний інтеграційний фестиваль для людей з обмеженими можливостями та здобула Гран-прі за виконання пісні «Україночка».

– У Польщі я щодня займалася у басейні, нарешті здійснила свою мрію – навчилася плавати, – розповідає Богдана. – Шкода, у нас у Козятині басейну немає. Після занять у воді мої коліна стали розгинатися майже повністю, я рівніше ходила.

– За два місяці до того, як ми отримали запрошення на фестиваль, Богданка намагалася записатися до музичної студії, – говорить практикуючий психолог відділення трудової, соціальної та психологічної реабілітації особливих дітей міського територіального центру у м. Козятині Тетяна Яковлєва. – Дівчинку не прийняли, грубо натякнули, мовляв, краще йти у гуртки, де потрібно сидіти. І коли ми стали вирішувати, кому з дітей запропонувати участь у фестивалі, я одразу подумала, що для Богдани це прекрасна можливість показати себе. У неї сильний голос, а на заняттях виявилося, що дівчинка дуже здібна і терпляча. Вирішили, що їй потрібно виступити із сольним номером. До цього Богдана не співала перед глядачами, як і інші наші діти. Ми їхали на фестиваль, аби просто взяти участь, побачити світ, не розраховували на успіх. А коли оголосили, що Богдана отримала Гран-прі, приємно було дивитися на дівчинку! Вона сяяла, а мені сказала: «Я знала, що гарно заспіваю. Адже зі мною займалася викладачка». Богдана вірить у людей, які її оточують, і цю віру не можна зламати.

– Дочка народилася недонесеною, стала сідати пізніше, ніж інші діти, а на ніжки ставати не могла, – розповідає мама дівчинки Світлана. – Лікарі заспокоювали мене, мовляв, наздожене однолітків. А у рік нас направили в обласну лікарню на обстеження. Там поставили діагноз дитячий церебральний параліч. Я тоді вперше почула про це захворювання. Мені сказали, що Богдана не зможе ходити, доведеться возити її в інвалідному візку...

На щастя, я познайомилася з іншими родинами, в яких є діти з таким захворюванням, від них дізнавалася про реабілітаційні центри. Нам дуже допомогли в одеському центрі «Золотий ангел». Там дітям робили масаж, займалися з ними лікувальною фізкультурою, а ще надягали так званий костюм космонавта. Це жилетка, шортики і тапочки, що зшиті за ексклюзивною викрійкою і з’єднані спеціальними гумками, які натягують на руки і ноги. Дитина повинна ходити в такому костюмчику, підніматися і спускатися сходами. Це допомагає сформувати правильні рухи. Після першого курсу Богдана самостійно зробила два кроки. Якийсь час із підтримкою ходила навшпиньках. Пройшла ще два курси лікування, завдяки яким опустилася на п’яточки, стала сама пересуватися на зігнутих ніжках.

«ПОЧУВШИ ВИСТУП УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ, ПОЛЯКИ ЗАПРОСИЛИ ЇХ СПІВАТИ В КОСТЬОЛАХ»

– При ДЦП у дитини напружені м’язи, через що порушуються рухові функції, – продовжує Тетяна Яковлєва. – У Богдани постраждали тільки ноги. Аби знімати напругу, потрібно постійно робити процедури, що розслаблюють м’язи. П’ять років тому в Козятині відкрився центр для особливих дітей. У таких дітей, як Богдана, з’явилася можливість безкоштовно займатися лікувальною фізкультурою, проходити курс масажу, вправлятися на тренажерах, на профілакторі (дошці) Євмінова.

Дуже важливо для родин, де зростають діти з важкими захворюваннями, те, що тут є психологічна консультація. Організовуючи дозвілля для своїх дітей, люди спілкуються. Але ж багато хто соромиться недуги, здоровим не завжди цікаві і зрозумілі проблеми хворих. У нас в центрі лікуються 168 дітей, 19 дітей приходять з понеділка по п’ятницю, з ними займається вихователь. З деякими працюють шкільні вчителі – за індивідуальною програмою. Центр відкритий з восьми ранку до п’яти вечора. Це дає можливість батькам влаштуватися на роботу і жити повноцінним життям. Адже багато мам з появою на світ хворої дитини змушені на власному житті поставити хрест.

– Оскільки музика допомагає дітям розвиватися, а деяким навіть перебороти недугу, ми хотіли долучити до занять всіх дітей, – згадує завідувачка відділенням трудової, соціальної та психологічної реабілітації особливих дітей міського територіального центру у м. Козятині Емілія Гонтар. – Але не кожному під силу вчитися грати на класичних інструментах. У нас займаються діти, які страждають на важкі хвороби: ДЦП, синдром Дауна, генетичні захворювання. Рік тому ми звернулися до соліста групи «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука з проханням допомогти купити шумові інструменти. Він відгукнувся, подарував їх центру, а також придбав караоке та музичний центр. Тепер у нас є бубни, кастаньєти, губні гармошки, сопілочки і тамбурини. На заняттях музикою всіх дітей можемо задіяти.

– Участь у фестивалі стала бойовим хрещенням, – каже Тетяна Яковлєва. – Ми були єдиними представниками України. Виступали колективи з Хорватії, Словенії, Німеччини, Польщі. Причому через те, що це інтеграційний фестиваль, серед його учасників були й здорові діти. Звичайно, вони могли себе краще показати. Але журі було об’єктивним. Виступ наших дітей оцінило по достоїнству. Ми готувалися до конкурсу лише місяць. За цей час діти придумали і відрепетирували номери, зробили костюми.

До Польщі вирушили 12 дітей: Богдана з сольним номером, квартет «Солов’ята» (посів на фестивалі друге місце) і ансамбль «Подоляни». Усі вони вперше подорожували без рідних, але ж багато хто не може обходитися без сторонньої допомоги. Але вдалині від дому кожен навчився робити щось, чого раніше не робив. Мама часто опікує хвору дитину, позбавляючи її можливості переконатися, що вона зможе сама, а в чому їй дійсно потрібна допомога. Були й такі діти, які ніколи самостійно не відкривали тюбик із зубною пастою і не видавлювали її на щіточку. Вони дуже змінилися після поїздки, споважніли і подорослішали. Успіх їх окрилив. Богдану і 12-літнього Андрія, який страждає на ДЦП, зарахували до музичної школи!

– Коли місцеві жителі почули виступ хлопців, посипалися пропозиції заспівати в костьолах, – додає Тетяна Яковлєва. – Хтось із організаторів переплутав і сказав, що наші вихованці виконують псалми, в одному костьолі це оголосили. Діватися було нікуди, ми знайшли псалом Давида польською мовою і за одну ніч розучили. Повертаючись додому на автобусі, зупинялися в городках Синявому і Конині. У тамтешніх костьолах теж виступили перед парафіянами. За цю коротку поїздку діти підвищили свою самооцінку і повірили в себе.

Інна РОГОМАН

Джерело: http://invak.info/content/view/2480/1/