Спільна програма
Компанія «TНК-BP Коммерс» Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000»
UKR RUS
Пошук
Новини Про програму Батькам Професіоналам Дитячий конкурс Публікації Відгуки Корисні посилання Контакти
ФотогалереяФотогалерея
Фотогалерея
 
Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000»
 
Від лікарні до лікарні
 
Музейний простір України
 
Дитяча лікарня майбутнього
 
Уроки історії: Голодомор 1932-33 рр.
 
Міжнародний фольклорний фестиваль «Країна мрій»
Головна Новини ДЦП — не вирок

ДЦП — не вирок

22 Травня 2008 11:21

Щодня симпатична тендітна жіночка встає о пів на шосту ранку. Будить свою доньку – 10-річну Іринку. «Поквапся, доню, – дивиться на годинник пані Марія. – Запізнюємося...». Жінка спритно висаджує донечку на ремена, і вони вирушають до сільської автобусної зупинки. Далі – звична щоденна поїздка переповненою маршруткою з Оброшина до Львова. Не можна гаяти ні секунди – рівно о восьмій треба бути біля мотозаводу. Там дівчинку та її маму підбере автобус, що належить Львівському міському центру реабілітації «Джерело».

«У дитинстві лікарі поставили Ірині страшний діагноз – дитячий церебральний параліч, – розповіла Марія Годованець. – Наша дитина не могла самостійно пересуватися, не могла розмовляти. Ми з чоловіком були у розпачі, однак потім взяли себе в руки і почали думати, де шукати допомоги. Пройшли декілька курсів лікування для підтримання фізичної форми донечки. А коли Іринці виповнилося шість років, директор школи в Оброшиному запропонувала записати її до першого класу. Ми з нею ходили до школи два тижні. Зі школи нас скерували на медико-педагогічну комісію. До 2006 року Іринка навчалася індивідуально. Паралельно лікувалася, проходила масажі, відвідувала різні заходи. Дитина не сиділа вдома».

1 вересня 2007 року Іринка разом з мамою потрапили у школу-садок при центрі «Джерело». Тут її прийняли з любов’ю і дорослі, і діти. Не любити Іринку неможливо. Дівчинка завжди усміхнена, привітна, сяє, наче сонечко.

«Я ставлюся до неї, як до повноцінної здорової дитини, – зізнається мама. – Коли у мене щось наболить на душі і не маю з ким поділитися, Іринка завжди мене вислухає. Коли виникає смішна ситуація – може щиро засміятися, коли я неправа – дасть мені про це знати. Ми розмовляємо за допомогою книжки спілкування, на якій зображено різні малюнки. Я навчилася по очах та жестах Іринки розуміти, чого саме вона хоче».

Неповносправні діти, як і їхні здорові однолітки, можуть бути як щасливими, так і нещасними. Дивлячись на веселі очка Іринки, помічаєш в них головне – любов до життя...

Богдан МАЗУР, «Високий замок», №87 (3736), 14 травня 2008 року

Джерело: http://www.wz.lviv.ua/pages.php?ac=arch&atid=64821


Версія для друку
 « Попередня стаття  |  Наступна стаття »
Останні надходження
20.11.2008 10:42
11 дітей з діагнозом ДЦП проходять курс реабілітації в Трускавці
06.11.2008 11:47
Здоров’я наших дітей у наших руках
06.11.2008 09:56
Чергова група дітей з діагнозом ДЦП прибула до Міжнародної клініки відновного лікування
29.10.2008 14:06
Вінницький інтегрований театр мод з альтернативних матеріалів «Забава» підкорив Міжнародний фестиваль
28.10.2008 12:31
Лікуватися від ДЦП можна зовсім безкоштовно
23.10.2008 12:01
«ДЦП – не вирок. Головне – не опускати рук»
22.10.2008 10:18
Лікування верхи
Підписка
 
© Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000», 2006-2008
© Розроблено New Age Lab, 2006
Украинский портАл