«З-поміж областей України на Вінниччині найменше спортивних гуртків для дітей-інвалідів, – говорить голова обласної організації «Надія» Людмила Данілян. – Якщо в місті можна знайти підходящий гурток, то в районах це проблема. А в селах діти невиїзні».

У місті можна віддати дитину-інваліда на заняття із плавання, боротьби чи спортивних ігор. У районах найпоширеніші шахи та шашки.

– Для занять спортом необхідне спеціальне приладдя, – говорить заступник начальника обласного центру фізкультури і спорту для інвалідів «Інваспорт», 47-річна Людмила Корж. – Для сліпих дітей потрібен манеж, щоб учитися орієнтуватися в просторі. Для гол-болу спеціальний м’яч із дзвіночками. Їх виготовляють тільки в Німеччині. Візочникам необхідні спеціальні спортивні візки. Спорту для інвалідів у районах майже немає.

У спортивному залі обласної організації «Паросток» тренерів стільки ж, як і дітей. Тут живуть і проходять соціальну реабілітацію діти з вадами опорно-рухового апарату.

17-річний Євгеній лягає на тренажер зі штангою. Над ним стає медбрат і стежить, аби хлопець не випустив штанги.

– Де м’ячик? – тихо шарпає за куртку іншого працівника 16-річна Віра в інвалідному візку.

Чоловік дістає м’ячик для настільного тенісу, підвозить дівчину до стола. З протилежного боку стає Євгеній. Медпрацівник бере руку Віри, допомагає відбивати м’ячика. Дівчина не може за ним їздити по всій ширині стола, тому медбрат постійно шукає його на підлозі.

У «Паростку» одночасно може перебувати не більше 150 дітей. Спортивні секції «Інваспорту» відвідують 570 інвалідів. В області їх понад 100 тис. Більшість із них живуть у віддалених селах.

– Ви не уявляєте, як важко батькам із села довезти таку дитину до райцентру, – говорить Людмила Корж. – Посадити її на автобус важко. Не менші проблеми зі сліпими та глухими дітьми, яких потрібно супроводжувати. Під час занять спортом кожній сліпій дитині потрібен зрячий тренер. Здорова людина не здогадується, скільки труднощів виникає з інвалідами.

Підготовкою інвалідів до Параолімпійських ігор, які відбудуться цього року в Пекіні, займається обласна організація «Інваспорт».

– Батьки дітей-інвалідів неохоче приводять їх до нас, – каже Людмила Корж. – Бо ми готуємо олімпійських чемпіонів. А батьки хочуть просто фізичну реабілітацію, неважкі заняття спортом. Чемпіони Параолімпійських ігор отримують таку ж зарплату, як і олімпійські переможці. Це гарна фінансова допомога інвалідам.

Нині є три кандидати від Вінниччини на участь у Параолімпійських іграх. 46-річна Олена Войтко та її син Дмитро, 20 років, займаються пауерліфтингом – підніманням штанги лежачи. 38-річний Микола Ливицький – дзюдо. Щоб підготувати спортсменів-чемпіонів, тренери «Інваспорту» працюють із дітьми з 10 років.

– На жаль, усі наші олімпійські чемпіони виїжджають із Вінниці, – говорить чиновниця. – Куємо спортивні кадри для Полтави, Дніпропетровська, Херсона. Молодь не залишається, бо немає де навчатися. Трохи інвалідів брав університет «Україна», Вінницький педуніверситет. Цього навчального року в училищі №4 набрали першу групу глухих дітей. Більше в них немає перспективи.

Батькам, які хочуть віддати дитину до професійних тренерів, необхідно звертатися до організації «Інваспорт» за телефоном (0432) 326-821. Її безкоштовно підготують до Параолімпійських ігор.

Якщо в дитини розумові відхилення, можна записати її до організації «Надія» за телефоном (0432) 658-391. Тут педагоги підтримують фізичну активність дітей, не даючи великих навантажень.

Родичам дітей-інвалідів, які хочуть пройти соціальну реабілітацію в центрі «Паросток», потрібно телефонувати (0432) 350-105, або звернутися до обласного центру соціального захисту за телефоном 322-932.

Надія ШТУПУН, «Газета по-українськи»